Слова з апострофом: правила, приклади, цікаві факти

Апостроф — це нелітерний орфографічний знак. Він не позначає жодного звука. За його допомогою в українській мові відокремлюються йотовані голосні (я [йа], ю [йу], є [йе], ї [йі]) від попередніх губних приголосних, наприклад: б’ється, полум’я, п’ятниця, черв’як, торф’яний. Це найзагальніше правило, але ми розглянемо детально це та інші правила вживання апострофа в українській мові, винятки з правил і цікаві факти про апостроф: в яких ще мовах вживається апостроф і які функції він виконує, чи є слова з подвійним апострофом, як поставити апостроф на клавіатурі.

До речі, назва знаку походить з давньогрецької мови та означає «кривий, зігнутий, повернутий». В українському правописі апостроф вперше з’явився у другій половині ХІХ століття — в період становлення української літературної мови. Апостроф не входить до абетки й не впливає на порядок слів у словниках.

Правопис апострофа: основні правила

Апостроф ставимо перед я, ю, є, після:

1. Губних приголосних б, п, в, м, ф за умови, якщо перед ними не стоїть інший приголосний (окрім р), який належить до кореня слова: кав’ярня, ім’я, п’ять, верф’ю.
2. Твердого р у кінці складу: пір’я, сузір’я, міжгір’я.
3. Префіксів, що закінчуються на твердий приголосний (з-, в-, від-, під-, над-, без-, роз-, об-): з’ясувати, в’їзд, від’їхати, під’єднати, над’їсти, без’ядерний, роз’яснення, об’єднання.
4. Твердого приголосного, яким закінчується перша частина складних слів: дит’ясла, пан’європейський, мін’юст.
5. К в імені Лук’ян та інших похідних словах від нього: Лук’янчик, Лук’яненко і т. п.

Запам’ятати губні приголосні допоможе мнемонічна фраза: МаВПа БуФ. Усі приголосні в цій фразі м, в, п, б, ф — губні.

Звідки ж узявся апостроф в українському правописі?

Вважають, що першим апостроф в український правопис ввів Каленик Шейковський — український мовознавець та етнограф, уродженець міста Кам’янець-Подільський.

У 1860 році він запропонував власну версію фонетичного правопису.  Для довідки: фонетичний правопис — різновид правопису, за яким написання слова відповідає його літературній вимові. Прикладом фонетичного правопису є славнозвісна «кулішівка» Пантелеймона Куліша. Чому славнозвісна? Бо саме на правописі Куліша ґрунтуються всі подальші українські правописи.

Апостроф з правопису Шейковського ще не був тим апострофом, про який ми говоримо сьогодні. Проте сама ідея була кроком до відмови від твердого знака на користь апострофа, утвердження української літературної мови як самобутньої мови.

Подібно як і літери «ї» та «ґ», апостроф є ще однією особливою прикметою української мови, яка вирізняє її серед інших слов’янських мов.

Коли пишемо слова без апострофа

Насправді правила вживання апострофа дуже чіткі та логічні. Кожен так званий «виняток» можна пояснити.

Наприклад, чому слова свято, цвях, морквяний пишемо без апострофа? Відповідь знайдемо в умові до правила першого — «якщо перед ними (б, п, в, м, ф)  не стоїть інший приголосний (окрім р), який належить до кореня слова». У цих словах власне є інші приголосні перед губними у корені слова.

За цією самою логікою апостроф не вживаємо у словах:

• священник
• Святослав
• дзвякнути
• різьбяр
• мертвяк
• мавпячий
• тьмяний
• духмяний
• рутвяний
• горохвяний

Не ставимо апостроф у словах буря, рюмса, рясний, рядно, ряска, рятівник, зоря, гарячий. Адже згідно правила апостроф ставимо тільки після твердого р, а у наведених словах ря і рю позначають сполучення м’якого [р’] із голосними а, у —  [р’а], [р’у].

Слова іншомовного походження з апострофом

Правила написання апострофа в словах іншомовного походження дещо відрізняються від правил, які стосуються питомих слів. Тому на них треба зупинитися окремо.

Апостроф у словах іншомовного походження пишеться перед я, ю, є, ї:

• Після приголосних  б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, г, к, х, р.

Перелік приголосних у цьому правилі легко запам’ятати за допомогою мнемонічної фрази МаВПоЧКа БуФ ГРає в ЧуЖі ШаХи.

• Після префікса, що закінчується на приголосний: арʼєргард, адʼютант, інʼєкція, конʼюнктивіт, адʼю́нкт, кон’ю́нктура, диз’ю́нкція.

Апостроф не ставимо:

1. Перед йо: курйоз, серйозний.
2. Коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед [а], [у]: бязь, бюджет, бюро, фюзеляж, кювет, рюкзак.

Пів яблука чи пів’яблука?

Раніше слова з частинкою «пів» писалися разом. Відповідно, якщо друга частина слова починалася з йотованих голосних я, ю, є, ї, то такі слова з пів- треба було писати з апострофом (пів’яблука), а з власними назвами — через дефіс (пів-Європи).

За новою редакцією правопису (з 3 червня 2019 року) слова з пів- пишемо окремо: пів яблука, пів ящика, пів ями, пів Європи.

Правила переносу слів з апострофом

При переносі з рядка в рядок апостроф не відокремлюємо від попередньої літери. Він має залишитися з попереднім складом.

Можна переносити так ✅:

ком-п’ютер або комп’-ютер або комп’ю-тер.

Не можна переносити так ❌:

комп-ʼютер.

Можна переносити так ✅:

обʼ-ява або обʼя-ва.

Не можна переносити так ❌:

об-ʼява.

Чи є слова, в яких ставимо одразу два апострофи?

Такі слова дійсно є! Очевидно, це не дуже часто вживані слова в українській мові, але цікавий сам факт, що такі слова пишемо з двома апострофи:

• під’яр’я
• між’яр’я
• над’яр’я

Яр — велике заглиблення у землі, яке має круті схили, вкриті рослинністю.

Нетипове вживання апострофа в українській мові

Окрім основної своєї функції — позначення роздільної вимови губних перед я, ю, є, ї, апостроф в українській мові має й інші функції.

• Апостроф вживаємо на позначення усіченої розмовної форми слова (ба’ замість баба, ма’ – мама, мо’ – може).

Усічені форми вокатива з кінцевим голосним були поширені у творах українських письменників XIX та XX століть:

Заберіть мене, дя’! Тут вовк!!! (Григір Тютюнник).

Такі форми трапляються і в творах сучасної літератури:

Мамо, ну ма’, пустіть, я сам, я зможу (В. Шкляр).

О! Та ти, хло’, напахтився! (О. Чинилюк).

• За допомогою апострофа позначаємо пропущену кінцеву голосну попереднього слова перед початковою голосною наступного слова або розділяємо приголосну префікса від кореня слова.

Наприклад:

«Всіх панів до ’дної ями» (Павло Тичина).

• Також апостроф використовуємо в іншомовних власних назвах, найчастіше після початкових елементів д’ і О’:

О’Коннор, Жанна д’Арк, д’Артаньян.

Апостроф у різних мовах

Апостроф використовується не лише в українській, а в багатьох мовах.

Наприклад, у білоруській мові апостроф, так само як і в українській, виконує фонетичну розділову функцію, тобто розділяє звуки. Наприклад: ин’екцыя, ад’ехаць.

В англійській апостроф має більше функцій і значень. На відміну від апострофа в українській та білоруській мовах, який виконує фонетичну роль, англійський апостроф має дві основні функції:

• вказувати на приналежність — Jerryʼs cheese, workers’ rights.
• у скороченнях — they’re (they are).

В англійській мові апостроф використовують при передачі на письмі опущення в розмовній мові не тільки голосних, але і приголосних, або навіть кількох звуків: we’ve (we have), Give ‘em a try! (Give them a try!).

У французькій мові апостроф також позначає скорочення, зокрема пропуск голосних: l’homme (людина) замість le homme (другий варіант впринципі неможливий), lʼamour (кохання), cʼest (це є).

У російській мові вживання апострофа обмежене лише до власних іменах іноземного походження, для відокремлення літер О та Д: ОʼХара, ОʼНил, Жанна д’Арк, д’Артаньян.

Апостроф також є у німецькій, сербській, македонській мовах.

Українські слова з апострофом:

А

арф’яр, ад’юнкт, ад’ютант

Б

без’язикий, б’ючи, бар’єр, безриб’я, бар’єр

В

в'язаний, в’янути, в’є, в’яз, В’ячеслав

Г

ганчір’я

Д

дріб’язковий, дит’ясла

Ж

жереб’я

З

зів’ялий, з’їхати, з’явитися, зав’язка, знечів’я

І

інтер’єр, інтерв’ю

К

кропив’янка, кар’єр, кон'юнктура, Кам’янець-Подільський

Л

Лук’ян, ластів’я, любов’ю, львів’яни

М

Мар’їнка, матір’ю, м’ята, М’янма, м’яч, м’який, м’ясо, мін’юст

Н

надвечір’я, надгір’я, над’ясенний

О

обов’язковий, обов’язок, об’єктивний

П

п’янкий, прислів’я, полив’яний, підвечір’я, п’ять, пам’ять, плем’я, прем’єра, прем’єр-міністр, під’їзд, підгір’я, під’ясенний

Р

різнобарв’я, різнотрав’я, рум’янець, розв’язка

С

суб’єкт, солов’ї, Скоп’є, слов’яни

Т

тім’я, трав’янистий,

Х

хлоп’я, харків’яни

Цікаві слова, які пишуться з апострофом

У прикладах, наведених вище, було декілька слів, значення яких не для всіх може бути зрозуміле й очевидне. З’ясуймо їх значення, щоб поповнити свій словниковий запас цікавими українськими словами з апострофом.

Жереб’я — маля кобили; лоша.

Полив’яний — покритий поливою (особливий склоподібний сплав, яким покривають керамічні вироби). Полив’яним може бути посуд, глечик, коник.

П’ятиперстень — багаторічна трав’яна рослина з характерними білими квітами, які мають п’ять пелюсток. Корінь рослини використовують для лікування в народній медицині.

Знічев’я — цей прислівник означає «ні з того, ні з сього, без причини, з нічого робити». Наголос у цьому слові на другому складі. Наприклад, у вірші Ліни Костенко:

У Корчуватому, під Києвом,
рік сорок другий, ожеледь, зима.
Маленький цуцик п’ятами накивує.
Знічев’я німець зброю підніма.
І цілиться. Бо холодно і нудно
йому стоять, арійцю, на посту.

Наступне слово має кілька значень. Воно може одночасно означати шкірне захворювання, вид пташки і вид метелика.

Кропив’янка — 1. Захворювання, що супроводжується висипом на шкірі та її свербінням; кропивниця.

2. Невелика співоча пташка ряду горобцеподібних; кропивник, волове око (очко).

3. Невеликий строкато забарвлений метелик, гусінь якого живе на кропиві.

Цікавий факт:

Як поставити апостроф на клавіатурі

Є декілька способів вводу апострофа на клавіатурі, як і кілька варіантів самого апострофа (друкарський, звичайний апостроф, символ «права одинарна лапка»).

Представлені методи підходять тільки для операційної системи Windows.

Метод 1: клавіша ‘ зліва від одиниці

Насамперед переконайтеся, чи на вашій клавіатурі є апостроф в ряді відразу перед одиницею. Перевірте, чи увімкнена українська розкладка і спробуйте клавішу ‘ (на старіших версіях це може бути Ё). Якщо з’явився апостроф — чудово!

До речі, якщо друкувати цей знак ізольовано, тобто не в слові, то він виглядатиме так — ‘. Але коли вводити його всередині слова, між іншими літерами, він автоматично перевертається і виглядає як апостроф — сім’я.

Якщо при натисканні на клавішу зліва від одиниці, у вас з’явилася літера «ё» — встановіть розкладку «Українська (розширена)». Ця розкладка є в Windows, але не ввімкнена за замовчуванням на старих версіях. Розширена розкладка дозволяє ставити не тільки апостроф, а й літеру Ґґ за допомогою комбінацій клавіш: правий Alt + г → «ґ», правий Alt + Shift + г → «Ґ».

Метод 2: клавіша ', ", Є на англійській клавіатурі

Змініть мову клавіатури на англійську та натисніть на клавішу з лівого боку від Enter. Це символи ', ", Є. Таким способом ви також отримаєте звичайний апостроф. Недолік цього способу — перемикання між англійською та українською мовами.